ХТО

Смотри химико-термическая обработка (ХТО)

Смотреть больше слов в «Энциклопедическом словаре по металлургии»

Смотреть что такое ХТО в других словарях:

ХТО

ХТО¹, кого́, займ.1. пит. Означає питання: яка людина (істота)?– Ну? – грізно спитав городничий. – Ізловили, – пробелькотав Забіяка. – Кого? – Двох хло... смотреть

ХТО, кого́, кому́, кого́, ким, на ко́му, коло ко́го, займ. 1. пит. Означає питання: яка людина (істота)?— Ну? — грізно спитав городничий.— Ізловили,— пробелькотав Забіяка.— Кого? — Двох хлопців ізловили… (Мирний, І, 1954, 261); [Палажка:] У вікно хтось стукає. Чуєш? Піди подивися! [Шостак:] А й справді! Хто ж би це? (Мам., Тв., 1962, 473); [Костомаров:] А глянь, Данило, в чім там річ? [Мордовець (крізь шибку вдивляючись):] Якийсь мужчина, а хто — не розберу (Тич., І, 1957, 309); — Стій! Хто йде!? — лунає з-за дерева різкий окрик (Стельмах, II, 1962, 28); Де ж ви, хлопці кучеряві? З ким топтати жовті трави, Коли вас нема? (Вирган. В розп. літа, 1959, 18); У хаті світиться запізно. Хто там не спить? Хто там живе? (Воронько, Тепло.., 1959, 61); // У риторичних питаннях і вигуках, які передбачають у відповіді «всякий, кожен». Ну хто не скаже вам хоч дещо На тему — про сварливу тещу? (Дмит., В обіймах сонця, 1958, 156); Хто тільки не пробував рух пісків цих зупинити, але нічого не виходило, бо садили не те, або не так, або не тоді… (Гончар, Бригантина, 1973, 86);// У риторичних питаннях і вигуках, які передбачають негативну відповідь: ніхто, нікого, нікому і т. ін. Кого ж їй любити? ні батька, ні неньки; Одна, як та пташка в далекім краю (Шевч., І, 1963, 4); Молдувани обурились. Хто має право рубати їх виноградники? (Коцюб., І, 1955, 194); Ото була історія! Наш пан господар ходили на масницю — у маскарад! Хто б сподівався? (Л. Укр., V, 1956, 225). &́9671; Ким бу́ти (працюва́ти) — мати яку професію, посаду. [Марія:] На війні був? [Ганна:] Бився довго. [Марія:] Ким був? [Ганна:] Капітаном (Довж., І, 1958, 349); — Ким тільки не доводилось йому працювати! І на махорковій фабриці, в конторі, і в земстві… (Головко, II, 1957, 442); Кому́ ска́зано (кажу́) — уживається як погрозливе повторення якогось наказу. — Вставай! Кому сказано! (Гончар, III, 1959, 311): [Олімпіада Іванівна:] Не треба, не треба вашої музики, тільки сього бракує! Ну, гетьте, кому я кажу? (Л. Укр., II, 1951, 20); Хто б поду́мав; Хто б міг поду́мати див. поду́мати; Хто кого́ — про боротьбу до цілковитої перемоги однієї з супротивних сторін. — Сиджу я ото ніч, сиджу й другу, і третю сиджу, і четверту, і п’яту — нема іродового сина. Кріпкий, канальський!.. Ну це вже таке діло — хто кого (Хотк.. І, 1966, 85); Хто таки́й (така́, такі́)? — що за людина (істота)? А хто такий У чорній киреї Через базар переходить? (Шевч., І, 1963, 136); — Так. — Щорс оглянув лави полонених суворим гнівним поглядом. —Звідки? Хто такі будете?.. Хто ви, я вас питаю?! (Довж., І, 1958, 161); Хто там? — звичайно питають, коли чують стук у двері. Тим часом Ломицький вдруге постукав у двері вже міцніше й дужче..— Хто там? — спитала Каралаєва (Н.-Лев-, VI, 1966, 51); Тимко постукав у двері, за якими спали командири.— Хто там? — Це я, Вихор (Тют., Вир, 1964, 355); Хто ти (він і т. ін.) кому — в яких родинних стосунках ти (він і т. ін.) перебуваєш (перебуває) з ким-небудь.— А ти хто йому, дівча? — матір запитала.— Я сестрою його звусь… (Нагн., На полі битви, 1974, 70); — Наречений він там їй чи хто, а тільки щосуботи можна бачити його мотоцикл під муром біля прохідної (Гончар, Бригантина, 1973, 74); Хто ти (він і т. ін.) [таки́й, така́, таке́]? — питають для уточнення особи, професії, родинних стосунків і т. ін. — А хто ти такий?— питає в мене бабуся.— Я Василь, — кажу я до баби,— обороніть мене од собак (Н.-Лев., VI, 1966, 98); — Ти хто? — запитали угорця.— Капіталіст чи комерсант? (Гончар, 111, 1959, 227); — Чужоземко молодая, хто ти? — Одгадай (Рильський, І, 1960, 188). 2. відносний. Уживається в ролі сполучного слова (також із співвідносними словами той, то в головному реченні); людина (істота), яка… Хто людям добра бажає, той і собі має (Укр.. присл.., 1963, 162); Під шляхтичами од натовпу провалився міст на Случі. І багато панів шубовснуло шкереберть у воду й потонуло в Случі. Хто виліз з води, тікав далі (Н.-Лев., VII, 1966, 256); Земля для того, хто коло неї ходить… (Коцюб., І, 1955, 111); Та й не питай, чому навік душею Я розлюбив веселість і любов. І жодної не назову своєю: Хто раз кохав, не покохає знов (Зеров, Вибр., 1966, 390); Слава тому, хто в бою за Вітчизну твердо тримає окрилений стяг, хто відбиває навалу залізну там, на фронтах (Сос., II, 1958, 234); — Слухайте і розкажіть про цю дружбу, хто живий зостанеться, дітям і онукам,— долітали слова Тараса (Довж., І, 1958, 259); — І навіть якби ти сказав, що не любиш, — пробач мені, я й тоді не повірила б… Бо то ж страшно. Бо хто розучився матір любити, то вже, вважай, пропащий (Гончар, Бригантина, 1973, 9); // Уживається на означення особи, про яку йдеться в головному реченні. Люди, хто знав, мовчать та примічають (Кв.-Осн., II, 1956, 122); Було тільки сонця краєчок засвітить, уже й бряк, і дзвяк по селу, рух, стук — живий люд! А тут, хто й стрінеться — понурий, неговіркий (Вовчок, І, 1955, 27); Благословен, хто вигадав маяк, Цей промінь, що спалахує над морем! (Рильський, III, 1961, 301); — А ось і про нас,— сказав Давид,— пишуть у газеті, щоб не ми тільки знали, а всі, хто читає, вся Україна (Головко, II, 1957, 133); — Хай милує бог кожного, хто надовго оселиться в цьому клятому місці (Смолич, І, 1958, 48). Кому́ що, а тобі́ (йому́ і т. ін.)… див. що1. 3. Уживається іа вказівним або видільним значенням (також з частками он, ось, от); який, той, цей. Хто, кажуть, до кого, — ми до тебе, Грицько! З суплікою прийшли (Г.-Арт., Байки.., 1958, 56). Осідлані коні, вороні готові. Куди-то поїдуть? кого повезуть? Он кого, дивіться (Шевч., І, 1951, 100); Коло криниці.. рідко хто вважав на поважного, тихого хлопчика (Вовчок, І, 1955, 295); — Де ж Жан? Покличте Жана…— звернувся до всіх і ні до кого зокрема Аркадій Петрович (Коцюб., II, 1955, 385); Ні в кого й думки не було сісти за роботу (Н.-Лев., VII, 1966, 199); Мати веселиться дітьми. Як сказано: в кого сім — тому доля всім! (Горд., II, 1959, 26); Вони [брати] чомусь називають Левка найстаршим, хоча батьки їхні і повитуха в перший же день переплутали, хто за ким родився (Стельмах, I, 1962, 53); А те, що Оксана Кульбачка посадила, —росте, дай бог! Ось у кого нам треба вчитись… (Гончар, Бригантина, 1973, 78); // Про одного з багатьох. Коли отець наш милосердний кого з нас покличе, проводжай з жалем, та без укору (Кв.-Осн., II, 1956, 23); Ахейці нерішучо розступаються перед нею, але не відштовхують, коли вона чіпляється за кого з них, намагаючись заховатись під його щитом (Л. Укр., II, 1951, 326); // розм. Те саме, що де́хто. Селяни стиха гомоніли проміж себе, хто дрімав (Головко, II, 1957, 39). Бага́то хто (кого́, кому́ і т. ін.) див. бага́то; Ма́ло хто (кого́, кому́ і т. ін.) див. ма́ло; Не хто і́нший, як… див. і́нший; Невідо́мо хто див. невідо́мо; Не́відь хто див. не́відь; Та вже [ж] не хто — не інший, саме той, про якого йшла мова. — Сам каже. Сам. Бачили? бачили? Червонопикий та сердитий який.— Хто сам? — Та вже не хто — Колісник (Мирний, III, 1954, 287); [Паранька:] Чуєте, тату, он Пантелей Іванович щось хоче вам сказати. [Півень:] Гусак? [Паранька:] Та вже ж не хто (Мик., І, 1957, 40); Хто, як не…— саме той, про якого йде мова. Хто, як не Багіров, викрав у Трансільванії в німців кухню з недовареною кашею і прогуркотів з нею серед ночі через усю нейтральну смугу? (Гончар, III, 1959, 188). 4. Уживається з розділовим значенням — при зіставленні двох або кількох речень: одна (людина) — друга (людина), ті — інші (про людей, істот). Троянці, як чорти, озлились. Рутульців били наповал.. Хто рачки ліз, а хто простягся, Хто був шкереберть, хто качався, Хто бив, хто різав, хто колов (Котл., І, 1952, 236); Та як ушкварили — ой, лишенько моє! Хто в ліс, мовляли, хто по дрова, Аж на ввесь гай луна гуде! (Гл., Вибр., 1957, 132); [Єпископ:] Хто такії ми, щоб волю божу одміняти мали, кому рабом, кому з нас вільним бути? (Л. Укр., II, 1951, 232); Кипить робота. Хто на драбинах, приставлених до розкішних черешневих веж, а декотрі воліють і без драбини обходитись (Гончар, Бригантина, 1973, 145); // Уживається для виділення якої-небудь особи, істоти з ряду подібних; у сполученнях: хто-хто, а…; кого-кого, а…; кому-кому, а… і т. ін. Чи й вигадати іграшку яку, чи повести куди — уже хто-хто, а Карпо і дідька не злякається, поведе (Мирний, І, 1954, 244); Кому-кому, а куцому зась (Укр.. присл.., 1963, 353): — Пистино Іванівно! — тихо сказав він.— Кому-кому, а вам — гріх! Ви вірите, що брешуть люди? (Мирний, III, 1954, 160); — Хто б, хто гарчав, А ти б мовчав,— Одрізала йому Хмелина (Гл., Вибр., 1951, 144); Хто вже хто, а він добре розуміється на такій тонкій справі, як фотопортрет (Перв., Дикий мед, 1963, 373). &́9671; Хто де; Де хто — в різних місцях. По вечері гості примощуються, де кому вигідніше (Коцюб., І, 1955, 173); Хто куди́ [ба́чив] — у різні місця; врізнобіч. Батько грає, і Юрі здається, що він пливе на тих звуках.. Потім звуки враз пурхають, немов зграйка горобців, і з цвірінчанням розсипаються, хто куди (Смолич, II, 1958, 14); На хуторянських волів теж марні надії: тільки-но стемніло, голоногі погоничі розбіглися хто куди (Гончар, III, 1959, 224); Хлопці поховалися в кущі й відстрілювалися деякий час, але коли свист отамана дозволив утечу, всі порскнули — хто куди бачив (Хотк., Довбуш, 1965, 361); Хто що — один те, другий інше; Хто як — той так, інші інакше. Де його [жіночого майстра] тут дістати у Ковалівці, коли навіть чоловіки самі підстригають один одного. Хто машинкою, а хто й просто ножицями. А дітей стрижуть хто як уміє (Кучер, Трудна любов, 1960, 279). 5. Уживається із значенням неозначеності хто-небудь, яка-небудь людина, істота; хтось. От вони й стали розпитувать людей, чи нема у кого якої роботи (Стор., І, 1957, 48); Його неначе хто руками здушив за горло і не давав дихати (Н.-Лев., VII, 1966, 211); — Ти — Чепіга, а не Чіпка,— крикне хто з середини — і вскубне Чіпку… (Мирний, І, 1949, 142); — А я знаєте, як-єм це слово почула, то так, якби мене хто довбнею по голові вгатив (Март , Тв., 1954, 71); Як впаду і скажу, що не маю снаги,— Чи хто буде мене рятувати, Як почнуть кепкувать з мене злі вороги — Чи хто буде і з них кепкувати? (Рильський, І., 1960, 110); // У реченні, яке виражає питання. «Чи то ж є хто зараз там?» — неспокійно думав Бондаренко, піднімаючись сходами на другий поверх (Головко, II, 1957, 462); — То чого ж ти все-таки втік? Покривдив хто чи сумно стало? (Гончар, Бригантина, 1973, 80); — А він тоді й питає: — Може, хто добавки хоче? (Тют., Вир, 1964, 337); // У складі деяких сполучень: байдуже яка людина, будь-яка з можливих. Благослови господь: се хоч кому пара (Барв., Опов.., 1902, 104); Не знати хто, як і звідки дістав такі вісті — нібито в місті щось страшне діється зараз, такий бій (Головко, II, 1957, 334). &́9671; Бог (біс, ді́дько, чорт і т. ін.) зна́є хто — невідомо хто; Хоч кого́ — будь-яку людину; усякого, кожного. — Нічого не скажеш,— крутив головою Мусій,— біда хоч кого навчить на скрипку грати… А я й не думав, що ти такий молодець, Катерино (Перв., Материн.. хліб, 1960, 137); Хто б там не був див. бу́ти; Хто завго́дно див. завго́дно; Хто [його>́] зна́є див. зпа́ти. Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 163.... смотреть

ХТО

Госпо́дь (хто, святи́й і т. ін.) (його́) розбере́ що і без додатка. Ніхто не знає, не можна зрозуміти чого-небудь; невідомо, незрозуміло. Хто там правий, а хто винуватий — Господь його розбере (Панас Мирний); Господь розбере, що воно там робиться (З газети); А врешті, хто його розбере тепер, куди ми посуваємось, коли більшість наших людей і сама того не знає, а так якось бреде навмання (Леся Українка). не ма́ти де го́лову (голови́) прихили́ти. Бути самотнім, залишитися без рідних і близьких. Тепер, на старість, не має де голову прихилити (М. Томчаний); Тітка Мотря оповідала, як їй було добре за покійником третім чоловіком і як вона тепер бідує, не маючи де голови прихилити на старості літ… (М. Коцюбинський). не ма́ти куди́ (до ко́го) прихили́тися (го́лову прихили́ти). На старості не мала до кого голову прихилити, куди прихилитися (З газети). хоч хто. Кожний, всякий, будь-хто. Почув би ти, що Шпак розумний каже.— Завидно стане хоч кому (Л. Глібов); Грицько бачив: Чіпка хоч кого підхилить під себе, й боявся… боявся за Христю!.. (Панас Мирний); — Нічого не скажеш,— крутив головою Мусій,— біда хоч кого навчить на скрипку грати… (Л. Первомайський). хто б поду́мав (міг поду́мати). Уживається для вираження подиву, обурення і т. ін. з приводу чого-небудь несподіваного, непередбаченого тощо. — Де ж ти його (танкіста) бачив, татку? — Вгадай… І хто б подумав! В сараї у Тесленчихи… (О. Гончар); — За ката певно Яким… — кинула наче про себе Сусанна.— Яким.— Хто б міг подумати! Виняньчив нашого хлопця… Доря так його любить (М. Коцюбинський). хто б там (то) не був. Кожний, всякий з певного ряду, середовища і т. ін. Врангелівські корпуси з’єднуються в районі станції Апостолово і розвивають звідти удар на захід, в глибину Правобережної України назустріч західним союзникам — Пілсудському, Петлюрі чи кому б там не було (О. Гончар). хто (ж) ба́чив (вида́в)? з інфін. Уживається для вираження обурення з приводу чого-небудь, засудження чогось; не можна. Хто ж видав, насадити таку силу сих лелій, та ще й білих? (Леся Українка); Хто видав так говорить матері! — сказала Кайдашиха навчаючим голосом (І. Нечуй-Левицький). хто (ж його́ (тебе́, їх і т. ін.)) зна́є (зна). Невідомо. Хто знає, може, наш метелик так і вік свій короткий звікував би у темряві самотній, — та інша доля судилася йому (Леся Українка); — Замок добрячий, гвинтовий, так що не повинно добратися! А там хто ж його знає. Треба пильнувати (Григорій Тютюнник); — А що ви дасте? — Та хто тебе знає, що ти хочеш? (Панас Мирний); Іде та йде (Іван-царенко), дійшов до моря, глянув — море, кінця йому не видко; і де той острів, хто його зна! (Укр.. казки). хто зна його́. Хто зна його, де він брав ті прізвища! Неначе зумисне позаписував їх у своєму дурному поминальникові (І. Нечуй-Левицький). хто куди́ (ба́чив (попа́в)). У різні боки; урізнобіч. На паровозі бійка. На страшному льоті посипались солдати з вагонів, хто куди. Летить поїзд (О. Довженко); — Учні розбігалися хто куди — на подвір’я, на вулицю… (М. Понеділок); Хлопці поховалися в кущі й відстрілювалися деякий час, але коли свист отамана дозволив утечу, всі порскнули хто куди бачив (Г. Хоткевич); Тут.. усі рушили із-за стола, та, хто куди попав, мерщій надвір дивитися, як будуть танцювати (Г. Квітка-Основ’яненко). як (мов, мо́вби і т. ін.) хто на сто ко́ней ви́садив кого. Хто-небудь перебуває у піднесеному настрої. Учителька радісними очима дивилася Оксані вслід. Верталася потім у клас, мовби її хто на сто коней висадив!.. (Олена Пчілка). як (мов, на́че і т. ін.) жа́ром (кип’ятко́м, при́ском і т. ін.) обдало́ кого, безос. Хтось дуже вражений чимсь, раптом відчув збентеження, хвилювання, переляк і т. ін. Слова батькові сплили їй на думку, і наче її кип’ятком обдало… (Панас Мирний); Ваш лист нагадав мені, що сьогодні уже і той день, котрий Ви виставили у нашій умові. Як приском мене обдало (Панас Мирний); — Він не повернеться? Мене як окропом обдало (З журналу). так жа́ром і обдало́. При згадці .. усього так жаром і обдало (А. Дімаров). обдало́ хо́лодом (жа́ром і хо́лодом). Македониху обдало холодом, стисло від ущімливого болю серце (А. Шиян); Помітив своє прізвище. Мене враз обдало жаром і холодом. Побачив фатальне слово — звільнити (Ю. Збанацький). нена́че хто жа́ром обда́в. — А се що за вечірня пташка? — пита він (панич), уставивши очі на Христю. Христю неначе хто жаром обдав… (Панас Мирний). як (мов, на́че і т. ін.) лину́ли (хто лину́в) кип’ятко́м (кип’ятку́) на кого. 1. Хтось почервонів або скрикнув тощо від почутого, побаченого і т. ін. — Може, москаль який зайде.. — Чого ж вони сюди зайдуть? — дивується Христя.— А може, до тебе! На Христю наче хто кип’ятку линув! (Панас Мирний). 2. зі сл. кри́кнути, зо́йкнути і т. ін. Дуже голосно, сильно, різко і т. ін. Кайдашиха крикнула так, неначе на неї хто линув кип’ятком (І. Нечуй-Левицький). як (мов, на́че і т. ін.) обу́хом лу́снули (хто лу́снув, вульг. хто лигну́в і т. ін.) по голові́ кого і без додатка. Хтось дуже вражений, приголомшений чим-небудь. — Приїхав я вчора .. ні живий ні мертвий, а тут нове лихо. Наче хто обухом по голові луснув (В. Кучер); Чіпка, як почув про діло, мов хто його обухом лигнув по голові (Панас Мирний). як (мов, на́че і т. ін.) окро́пом ошпа́рило кого, перев. від чого, безос. Хтось раптово відчув сильне збентеження, хвилювання, сором і т. ін.; дуже вражений чимсь (перев. несподіваним, небажаним), почервонів. Дівчину наче окропом ошпарило від сорому та образи (В. Речмедін). немо́вби хто обілля́в окро́пом. Те питання страшенно перепудило мене, немовби хто обілляв мене окропом (І. Франко). як (мов, на́че і т. ін.) при́ском (жа́ром) обси́пати (оси́пати) / обсипа́ти (осипа́ти) кого. 1. Викликати відчуття жару у кого-небудь. Опівдня (опівдні) сонячний промінь гарячий перекине через хату ясну стягу трепечущу (тремтливу)… наче мене жаром обсипле. Душно мені, дрімота, а сну немає (Марко Вовчок). аж на́че жа́ром сипону́ло по спи́ні, безос. Повірте, аж наче жаром сипонуло по спині (О. Довженко). 2. Раптово вразити, схвилювати, засоромити, розсердити і т. ін. кого-небудь. Мов приском старостів та молодого вража дівка обсипала, стало їм і соромно, і сердито на гаспидську дівку за таку одповідь (Укр.. казки); Соломія підвела голову, вдруге блиснула очима на Романа .. Той блиск гарячих очей неначе обсипав його жаром (І. Нечуй-Левицький); Мене тривожить рокіт літаків. Він серце наче обсипає приском (О. Коломієць). ні́би хто жа́ром обси́пав. І раптом Платона ніби хто жаром обсип як (мов, на́че і т. ін.) хто ки́нув гаря́чого при́ску на кого. Хто-небудь раптово відчув сильне хвилювання, збентеження і т. ін. На Мар’ю наче хто кинув гарячого приску (Панас Мирний). як (мов, на́че і т. ін.) хто (ноже́м (серпо́м)) різну́в (різону́в) (по се́рцю) кого. Кому-небудь стало боляче, дуже прикро. — Не жилець він..— мов хто серпом різнув по серцю Уляну, так тії Грицькові слова (Панас Мирний); Софію наче хто різонув по серцю. Нещасна дитина, як їй хочеться, мабуть, мати годинника (А. Дімаров). на́че вда́рив хто го́стрим ноже́м. Юлдаш раптом відчув, що ці слова шпигнули його в самісіньке серце, наче вдарив хто гострим ножем (О. Донченко). як (мов, нена́че і т. ін.) лину́ли (хто лину́в) холо́дною водо́ю (водо́ю з льо́дом) на кого. Хтось дуже вражений, приголомшений чимось, раптом став смутним, мовчазним і т. ін. — Адже ж ото моя мати!.. А ондечки й моя свекруха… На Мелашку неначе хто линув водою з льодом. Вона одхилилась за ворота (І. Нечуй-Левицький). (як (мов, ні́би і т. ін.)) у праве́ць (прямце́м, правце́м і т. ін.) поста́вило (хто поста́вив) кого, безос. Хтось заціпенів на місці; остовпів. Пищимуху так прямцем і поставило, наче хто шпигонув гострим ножем у серце (Панас Мирний). Христю мов хто у правець поставив від такого питання, вона аж скорчилася (Панас Мирний). як (мов, ні́би і т. ін.) хто підміни́в кого. Хто-небудь змінився, став зовсім іншим. — Розумієте, Тарасе Демидовичу, моїх учнів ніби хто підмінив. Ваш патефон подіяв магічно (Ю. Збанацький); Після того, коли повернулася з суду над Княжевичем та побувала на заводі у наших шефів, жінку наче хто підмінив (В. Кучер).... смотреть

ХТО

Смотреть что такое ХТО в других словарях:

Рекомендуем посмотреть: